народився 26 липня 1931 року в с. Миколаївка, Волноваського району Донецької області. Літературний критик, публіцист, громадський діяч. Академік НАН України. Член НСПУ. Герой України. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1991). Премії ім. О. Білецького у галузі літературно-художньої критики (1987), фундації О. і Т. Антоновичів (1990).
У 1953 році закінчив Донецький педагогічний інститут, у 1956 – аспірантуру Інституту літератури АН УРСР. Працював у Києві редактором видавництва «Дніпро» (1957, 1968-1971); завідувачем відділу критики журналу «Вітчизна» (1958-1962, звільнено за «ідеологічні помилки»); коректором «УБЖ» (1964-1968); коректором літературної редакції газети Київ. авіаремонтного заводу (1974-1982). Від 1982 року на творчій роботі. Від 1989 року працює в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України: старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник. У 1992-1994 роках Міністр культури України. Головний редактор журналу «Сучасність» (1992-2002). Академік-секретар Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України (1996-2004), Голова Комітету з Національної премії ім. Т. Шевченка (1999—2005). Співголова Головної редакційної колегії Енциклопедії Сучасної України.
Стаття про Івана Дзюбу на сторінках 7-го тому Енциклопедії Сучасної України