Йогансен Майк (Михайло) Гервасійович

(16(28). 10. 1895, Харків – 27. 10. 1937) – письменник (писав під псевдонімами В. Вецеліус і М. Крамар), перекладач, літературознавець, мовознавець. Народився у сiм’i вчителя нiмецькоi мови, вихiдця з Латвii. Закінчив класичне відділення історико-філологічного факультету Харківського університету (1917), а згодом – аспірантуру при кафедрі мовознавства. Знав старогрецьку й латину, скандинавськi та слов’янськi мови, вільно володiв англiйською, нiмецькою, iталiйською, iспанською та французькою. Переклав окремі твори Е. По та Г. Веллса.

М. Йогансен належав до лiтературних організацiй «Гарт», ВАПЛІТЕ, «Техномистецької групи “А”». Вірші писав російською та українською (від 1918) мовами. Автор поетичних збірок: «Д’горі» (Х., 1921), «Революція» (Х., 1923), «Кроковеє коло» (К., 1923), «Пролог до Комуни», «Доробок. Речі 1917 – 1923» (обидві – Х., 1924), «Балади про війну і відбудову» (Х., 1933), «Поезії» (Х., 1933; К., 1989). М. Йогансен – типовий неоромантик, що захоплювався авангардистськими течіями, зокрема конструктивізмом, вкладаючи в це поняття «свій зміст»; розкривав зображально-виражальні можливості української літератури. Як один із засновників пригодницького жанру в тогочасній прозі еволюціонував від авантюрних сюжетів до першопочатків «химерної прози»: роман «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі-Руперта та інших» (1925); зб. оповідань «17 хвилин» (1925), «Жабка», «Луб’яне решето», «Солоні зайці» (усі – 1929; усі – Х.), «Хитрі качки» (Х.; О., 1935), «Джан та інші оповідання» (1937), «Кіт чудило», «Краби» (обидві – 1968), «Собака, що лазив на дерево» (1989), «Вибрані твори» (2001; усі – К.). У прозових творах останніх років тяжів до реалістичної манери письма. Літературно-критичні праці М.Йогансена позначені ексцентричністю («Елементарні закони версифікації (віршування)», Х., 1922; «Як будувати оповідання. Аналіза прозових зразків», Х., 1926).

Досліджував також проблеми мовознавства, зокрема фонетики, лексикографії та правопису. Автор розвідок: «Пристосування латиниці до потреб української мови» (1923), «Фонетичні етюди (замітки з нагоди фонетики м. Шишак на Полтавщині в зв’язку з літературною вимовою)» та «Lexica. Сучасні українські словники практичного вжитку» (обидва – 1925). Один із укладачів «Практичного російсько-українського словника» (1926) та «Російсько-українського словника приказок» (1928). Брав участь у складанні проекту українського правопису 1928.

Безпідставно звинувачений як учасник нацiоналiстичноi органiзацii, що, нібито, ставила за мету повалення Радянськоi влади. Заарештований 18 серпня 1937 р. Розстріляний. Реабілітований 1958 р.

Література: Дзюба І. «Вогнем не можна знищити…» // Україна. 1988. № 39; Речник української культури: Майк Йогансен у спогадах, листах, матеріалах. К., 2003.