Енциклопедії, передусім загальні (національні), – це не просто книги, а символи життєздатности нації, її інтелектуального потенціалу, стремління до досконалости. Це інвестиція у майбутнє, що допомагає зберегти свою ідентичність та передати її нащадкам. До таких видань належить «Енциклопедія Сучасної України» (докладніше про ЕСУ в 2024).
Підмурком національної енциклопедії слугують галузеві, тематичні видання. На кінець 2024 року в Україні загалом нараховують, за одними даними, 438 [1] українських енциклопедичних видань, за іншими (інша методика підрахунку) – 817 [2]. Це вкотре підтверджує думку про те, що Україна – енциклопедична країна.
Цього року світ побачили кілька нових енциклопедій, зокрема, надруковано другий том 4-томної «Франківської енциклопедії», у якому вміщено статті на літери «З»–«К» про письменників, літературознавців, фольклористів, мовознавців – від зачинателів нової української літератури до тих, хто потрапив у поле зору І. Франка. Окреслено їхні прижиттєві зв’язки, відгуки та роздуми письменника про попередників і сучасників, а також спогади, дослідження та висловлювання про нього.
Вийшов друком 1-й том енциклопедичного словника «Олександр Довженко: між тоталітаризмом і національною ідеєю». Це вперше у форматі енциклопедичного жанру систематизовано інформацію про осіб із кола співдіяльности й спілкування Олександра Довженка – одного з геніїв українського та світового кіно, художника, письменника, громадського діяча. Видання є підсумком майже столітнього процесу вивчення життя і творчості класика кіномистецтва українськими й іноземними науковцями, систематизації величезної кількості архівних матеріалів.
Ще одне опубліковане видання – «Сучасна митна енциклопедія», що подає опис міжнародних митних актів та стандартів, національного законодавства у сфері митної справи. Репрезентує основні терміни й поняття в галузі митного регулювання та митного права.
У 2024 році з’явився четвертий том «Великої української юридичної енциклопедії», приурочений конституційному праву. Це 20-томне видання, 13 томів з яких вже оприлюднені (черговість виходу їх не збігається з порядковою нумерацією).
Заслуговує на увагу авторська «Енциклопедія київських річок» краєзнавця Кирила Степанця, третє (українською мовою) видання якої вийшло цього року. Енциклопедію присвячено історії річок, що формували ландшафт Києва.
Українські енциклопедії були у фокусі уваги науковців. Зокрема, цього року вийшла друком монографія «Українська енциклопедистика в соціокомунікативних викликах сучасності», опубліковано низку цікавих статей у черговому випуску «Енциклопедичного вісника України».
Підсумовуючи, наголосимо, що одне з важливих призначень сучасного енциклопедизму – це популяризація наукових знань у суспільстві. Енциклопедії сприяють посиленню ролі наукового світогляду, критичного мислення, медіаграмотності, інформаційної гігієни, фактчекінгу, що має надважливе значення у часи війни.
Більше енциклопедичних новин за 2024 рік: https://evu.encyclopedia.kyiv.ua/encyclopedia-news-2024
______________
[1] Корпус енциклопедичних видань України: бібліографічний онлайн-покажчик [веб-сайт] / Укл. М.Г. Железняк, О.С. Іщенко та ін. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2024. DOI: https://doi.org/10.37068/b/cuebi
[2] Енциклопедичні видання незалежної України у фонді Державного архіву друку : бібліографічний покажчик / [кол. уклад.: О. М. Устіннікова ; під кер. М. І. Сенченка]. Київ : Кн. палата України імені Івана Федорова, 2023. 156 с.