Ukrainian
English
French
German
SpanishВід перших днів війни Інститут енциклопедичних досліджень НАН України отримує листи підтримки від авторів, що мешкають за кордоном. Ось деякі з них.
Любиця Бабота (Словаччина):
Думаю про Вас, тpимаю кулаки… Хай Вас Господь обеpігає!
ЛБ
Микола і Магда Мушинки (Словаччина):
Микола і я сидимо біля вашого телебачення або радіо і переживаємо з Вами. Як то все закінчиться? Ми весь час вірили, що нападу не буде. Микола дуже переживає, вночі не може спати. Допомагають ліки. Вибачте, що в такий важкий для України час турбуємо Вас.
Співробітники Інституту культурної спадщини АН Молдови (Молдова):
Шановні колеги, дорогі друзі,
висловлюємо вам наші співчуття і цілковиту солідарність у ці надзвичайно важкі часи, які ми переживаємо разом з вами. Нас охоплюють безмежні сум і обурення, що потоптано цінності гуманізму і розв’язана кровопролитна війна, яка забирає життя людей, руйнує їхні домівки і надбання. Нас пов’язує людська дружба, багаторічна наукова співпраця між дослідниками, нашими установами і нашими люблячими мир і свободу країнами. Ми прагнемо миру і відновлення наших прекрасних проектів та співпраці. Дорогі друзі, колеги, ми з вами, ми також висловлюємо нашу підтримку і бажання допомогти біженцям, які знайшли притулок у нашій країні.
З особливим співчуттям і солідарністю,співробітники Інституту культурної спадщини Академії наук Молдови.
Роман Сенькусь (Канада):
Дoрoгi друзi, щирi українськi патрioти!
Я дуже переживаю за цi тривoжнi пoдiї в Українi i за вас. Надiюся, щo ця клята вiйна закiнчиться якнайшвидше, буде якнайменше ранених i вбитих людей i знищень, i щo Ви лишитесь здoрoвими i не ушкoдженими анi фiзичнo, анi психiчнo.
Щирo ваш, Рoман
Марко Павлишин (Австралія):
Дорогий пане Миколо,
Вибачте за запізнення з відповіддю. Просто не доходжу до цього зараз – багато роботи з австралійськими ЗМІ.
Хочу просто подати сигнал Вам, Вашій родині, Вашим колегам про те, що українська громадськість в Австралії глибоко переживає за всіх, хто в Україні та за Україну як націю, державу та ідею.
У солідарності, Марко Павлишин
Марко Павлишин (продовження):
Дорогий Миколо (дозвольте, після цих багатьох років спілкування, нарешті обійтись без «пане»)!
Я свідомий того, що в мене немає досвіду, який дозволив би уявити собі почуття, з якими живе людина в умовах бомбардування свого міста. У всякому разі, не сумнівайтесь у тому, що солідаризуюся з Вами й з усіма, що в подібному положенні, в тому числі й з моїм літнім тестем, який теж у Києві. І надіюся, що Ви швидко й повністю визволитеся і від Ковіду, а вся Україна від тієї іншої, страшнішої, чуми. Ваш текст про ситуацію прочитав і вдячний, що Ви ним поділилися. Багато з того, що ми з дружиною відчуваємо інтуїтивно на основі повідомлень у ЗМІ та розмов з рідними, підтверджується Вашими спостереженнями. Дозволю собі скористатись цитатами (в перекладі, звісно). Якраз запрошено мене написати про рівень готовності українців протистояти – у вашій статті є речення, які аж просяться бути там уміщеними.
В очікуванні кращих, повсякденніших часів, і з найкращими побажаннями доброго здоров’я й настрою, Марко
Ольга Надія Калько (Бразилія):
Привіт!
Ми всі дуже стурбовані нещодавніми новинами в Україні. Надіємось, що все гаразд у ваших сім’я х. Молимо Богу, щоб Росія залишила Україну в спокої.
З повагою, Ольга.
Павло Ногас ( Бразилія):
Дорогий Миколе,
дуже жаліємо за таку страшну ситуацію в Україні. Молимося за Вас. Запрошуємо науковців! По можливості прошу помножити серед українських університетів: https://www.fappr.pr.gov.br/Noticia/Uryad-shtatu-Parana-za-pidtrimki-fondu-Araukariya-ta-Golovnogo-upravlinnya-nauki-tekhniki