Призначення
Державна установа «Інститут енциклопедичних досліджень Національної академії наук України» виникла як центр зі створення національної багатотомної «Енциклопедії сучасної України». Робота з підготовки томів і мультимедійної версії «Енциклопедії сучасної України» – основне призначення інституту.
Водночас установа є академічним координаційним центром із питань енциклопедистики. Відтак серед завдань інституту – здійснення фундаментальних та прикладних досліджень гуманітарно-мистецького наукового напряму, зокрема словниково-енциклопедичної справи.
Історія
Інститут енциклопедичних досліджень розпочав свою роботу 14 квітня 2004 року (відповідно до постанови Президії НАН України №121 від 14.04.2004). Його створено на базі Координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України (КБ ЕСУ), заснованого 1996 року як структурний підрозділ Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України і реорганізованого в самостійну науково-дослідну й науково-методичну установу 1997 року. Метою заснування КБ ЕСУ було напрацювання методичних матеріалів для створення першої національної багатотомної енциклопедії – «Енциклопедії сучасної України».
Передісторія установи сягає початку 90-х років ХХ ст., коли Україна здобула незалежність, і вчені НАН України отримали можливість тісно співпрацювати з фахівцями Наукового товариства імені Шевченка в Європі (НТШ). Одним з основних науково-видавничих проектів НТШ, розпочатий ще 1947 року, була «Енциклопедія українознавства», завершення роботи над якою планували здійснити вже в Україні. Та в тісній співпраці НТШ, зокрема його голови – проф. Аркадія Жуковського, з Комітетом із питань науки і культури (КНК) при Президії АН України було ухвалено рішення про необхідність створення нової сучасної енциклопедії про Україну, яка б сприяла становленню й розвитку незалежної української держави, зміцненню національного її суверенітету та в своїй основі покладалася б на європейський досвід енциклопедичної справи – передусім енциклопедичну школу Володимира Кубійовича (одного з головних редакторів «Енциклопедії українознавства»). Тож найперша підготовча робота зі створення майбутньої ЕСУ була покладена на працівників КНК, в структурі якого згодом з’явилося КБ ЕСУ, що 2004 року трансформувалося в Інститут енциклопедичних досліджень.
Офіційно ж Національна академія наук виступила спільно з НТШ співзасновником і співвидавцем ЕСУ 6 грудня 1995 року (відповідно до постанови Президії НАН України № 19 від 06.12.1995). Було також створено Головну редакційну колегію ЕСУ на чолі з А.І. Жуковським, І.М. Дзюбою й О.М. Романівим. Перший том енциклопедії з’явився у 2001 році.
Від 2004 до 2008 рр. керівником інституту був Я.С. Яцків, від 2008 є М.Г. Железняк (2008-2017 на правах виконувача обов’язків директора, від березня 2017 – як директор).
Діяльність
Основний проєкт, над яким займається інститут, – «Енциклопедія сучасної України». Нині надруковано 24 томи ЕСУ, створено в мережі Інтернет мультимедійну електронну версію «Енциклопедії сучасної України» (е-ЕСУ), що складається як із матеріалів усіх опублікованих томів, так і тих, що до них не ввійшли. Окрім національної ЕСУ, науковці інституту розробили концепцію й структуру першої великої вітчизняної енциклопедії про світ під робочою назвою «Українська універсальна енциклопедія», а також державну програму на її реалізацію. Щоправда, нині цей проєкт на свій лад втілює в життя ДНУ «Енциклопедичне видавництво» під назвою «Велика українська енциклопедія». Інститут спільно з НТШ готує також Енциклопедію Наукового товариства імені Шевченка. Поки що опубліковано 5 томів цього видання.
У результаті виконання планових фундаментальних науково-дослідних робіт, спрямованих на дослідження досвіду енциклопедичної справи в Україні і світі, теоретичних і методичних проблем підготовки енциклопедично-довідкових видань тощо, фахівці установи підготували й опублікували низку наукових видань з енциклопедистики, а також окремих довідкових видань (зокрема «Науковці України XX-XXI століть»). Інститут здійснює роботу з перевидання важливих лексикографічних праць початку ХХ століття, об’єднаних серією «Із словникової спадщини», серед них – термінологічні словники «Словник будівельної термінології», «Московсько-український словник для військових», «Словник хемичної термінології», «Словник термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» та інші.
Інститут від 2008 р. є організатором міжнародної наукової конференції «Українська енциклопедистика». Відтоді проведено 6 конференцій, опубліковано доповіді учасників.
Від 2009 р. Інститут видає рецензований щорічник «Енциклопедичний вісник України».