Листи підтримки на адресу співробітників Інституту та укладачів ЕСУ від зарубіжних авторів

Від перших днів війни Інститут енциклопедичних досліджень НАН України отримує листи підтримки від авторів, що мешкають за кордоном. Ось деякі з них.

Любиця Бабота (Словаччина):

Думаю про Вас, тpимаю кулаки… Хай Вас Господь обеpігає!

ЛБ

Микола і Магда Мушинки (Словаччина):

Микола і я сидимо біля вашого телебачення або радіо і переживаємо з Вами. Як то все закінчиться? Ми весь час вірили, що нападу не буде. Микола дуже переживає, вночі не може спати. Допомагають ліки. Вибачте, що в такий важкий для України час турбуємо Вас.

Співробітники Інституту культурної спадщини АН Молдови (Молдова):

Шановні колеги, дорогі друзі,

висловлюємо вам наші співчуття і цілковиту  солідарність у ці надзвичайно важкі часи, які ми переживаємо разом з вами. Нас охоплюють безмежні сум і обурення, що потоптано цінності гуманізму і розв’язана кровопролитна війна, яка забирає життя людей, руйнує їхні домівки і надбання. Нас пов’язує людська дружба, багаторічна наукова співпраця між дослідниками, нашими установами і нашими люблячими мир і свободу країнами. Ми прагнемо миру і відновлення наших прекрасних проектів та співпраці. Дорогі друзі, колеги, ми з вами, ми також висловлюємо нашу підтримку і бажання допомогти біженцям, які знайшли притулок у нашій країні.

З особливим співчуттям і солідарністю,співробітники Інституту культурної спадщини Академії наук Молдови.

Роман Сенькусь (Канада):

Дoрoгi друзi, щирi українськi патрioти!

Я дуже переживаю за цi тривoжнi пoдiї в Українi i за вас. Надiюся, щo ця клята вiйна закiнчиться якнайшвидше, буде якнайменше ранених i вбитих людей i знищень, i щo Ви лишитесь здoрoвими i не ушкoдженими анi фiзичнo, анi психiчнo.

Щирo ваш, Рoман

Марко Павлишин  (Австралія):

Дорогий пане Миколо,

Вибачте за запізнення з відповіддю. Просто не доходжу до цього зараз – багато роботи з австралійськими ЗМІ.

Хочу просто подати сигнал Вам, Вашій родині, Вашим колегам про те, що українська громадськість в Австралії глибоко переживає за всіх, хто в Україні та за Україну як націю, державу та ідею.

У солідарності, Марко Павлишин

Марко Павлишин (продовження):

Дорогий Миколо (дозвольте, після цих багатьох років спілкування, нарешті обійтись без «пане»)!

Я свідомий того, що в мене немає досвіду, який дозволив би уявити собі почуття, з якими живе людина в умовах бомбардування свого міста. У всякому разі, не сумнівайтесь у тому, що солідаризуюся з Вами й з усіма, що в подібному положенні, в тому числі й з моїм літнім тестем, який теж у Києві. І надіюся, що Ви швидко й повністю визволитеся і від Ковіду, а вся Україна від тієї іншої, страшнішої, чуми. Ваш текст про ситуацію прочитав і вдячний, що Ви ним поділилися. Багато з того, що ми з дружиною відчуваємо інтуїтивно на основі повідомлень у ЗМІ та розмов з рідними, підтверджується Вашими спостереженнями. Дозволю собі скористатись цитатами (в перекладі, звісно). Якраз запрошено мене написати про рівень готовності українців протистояти – у вашій статті є речення, які аж просяться бути там уміщеними.

В очікуванні кращих, повсякденніших часів, і з найкращими побажаннями доброго здоров’я й настрою, Марко

Ольга Надія Калько (Бразилія):

Привіт!

Ми всі дуже стурбовані нещодавніми новинами в Україні. Надіємось, що все гаразд у ваших сім’я х. Молимо Богу, щоб Росія залишила Україну в спокої.

З повагою, Ольга.

Павло Ногас ( Бразилія):

Дорогий Миколе,

дуже жаліємо за таку страшну ситуацію в Україні. Молимося за Вас. Запрошуємо науковців! По можливості прошу помножити серед українських університетів: https://www.fappr.pr.gov.br/Noticia/Uryad-shtatu-Parana-za-pidtrimki-fondu-Araukariya-ta-Golovnogo-upravlinnya-nauki-tekhniki